НАТХНЕННЯ

От і сонце за обрій сідає,
Спалахують в небі зірки,
Вітер троянди гойдає,
Торкає він їх пелюстки

Місяць на небі виходить,
Починає розмову свою,
До мене натхнення приходить,
Як співа соловей у гаю

Своєю він пісней торкає
Хвилини, роки і часи,
І все навкруги завмирає
Від її чарівної краси

І спогади знову спливають,
Мов у хвилях, у них я пливу,
І очі твої виринають,
Лиш тільки я ними живу

Я знову і знов пригадаю
Те, що було так давно,
Зрозумію, що знову кохаю
І п'ю цю любов, як вино

Я тебе запросила у душу,
Щоб розвіяти тугу свою,
Це зрозуміти я мушу,
Повернути щоб мрію мою

І ніби мої це зізнання,
І це ніби пісня моя
Про вічне і ніжне кохання,
Про яке так мріяла я.

При использовании материалов сайта
ссылка на имя автора и сайт ОБЯЗАТЕЛЬНА!