ЗИМА КРУЖЛЯЄ

Тихо зима так кружляє,
Засипаючи сріблом шляхи,
І килим пухнастий вкриває
Білим усе навкруги

Ось і мороз поспішає,
Приходить і вдень, і вночі,
Міцно в руках він тримає
Свої кришталеві ключі

Проглядає сонце так рідко,
Бо не те, що було навесні,
І вже сутеніє так швидко,
І зорі пливуть, як в човні

Місяць з-за хмари виходить
І тихо розмову веде
Про те, як кохання приходить
Неповторне, єдине, одне

І вітер підхопить розмову,
Розвіє її навкруги,
І землю вкривають всю знову
Білі, сріблясті сніги

Я в очі твої задивлюся,
Виблискує в них так вогонь,
І міцно щокой притулюся
До ніжних, гарячих долонь

І до ранку мені не заснути,
Щоб зрозуміти ту суть,
І навіть не можна збагнути,
За коханням рушаючи в путь

Тихо зима хай кружляє,
Їй бажання свої принеси,
І поволі так подих стискає
Від її чарівної краси.

При использовании материалов сайта
ссылка на имя автора и сайт ОБЯЗАТЕЛЬНА!