ОСІННІЙ СМУТОК

Осінній подих самоти
Душу міцно так стискає,
Печаль, розлука - як мости,
Що сірий смуток поєднає

Розбились мрії літа вщент,
І мало хто їх пам'ятає,
Холодним і рясним дощем
Вже осінь землю поливає

То так сумують її очі,
Це просто можна зрозуміть,
Вони щоранку і щоночі
Все згадують чарівну мить

Коли кружляв тут листопад
І сонце лагідно світило,
Не повернути все назад,
Бабине літо відгоріло

Похмурі, крижані дощі
Зимі дорогу прокладають,
Немов у довгому плащі
Короткі дні так зустрічають

І плаче зранку вже вікно,
Хустинка сіра у руці,
Куди ж поділося тепло?
І ллються сльози по щоці

І як же можна зрозуміти,
Чому сумне це майбуття?
Та душу можуть лиш зігріти
Великі, справжні почуття.

При использовании материалов сайта
ссылка на имя автора и сайт ОБЯЗАТЕЛЬНА!