СПОГАД

Багато часу минуло потому,
Коли тут кружляла любов,
І стежку, до болю знайому,
Осінь листям вкриває вже знов

Я стежкой цією пройдуся,
Згадаю далеку весну,
У спогади знов повернуся,
Ніби в таку давнину

Ось клен пожовтілий схилився
І згадує тихо ввісні,
Як він до берізки тулився,
Коли сяяли зорі ясні

Колискову все вітер співає
І листя опале жене,
Завжди так у світі буває,
Коли літо вже промайне

І листя щось сумно шепоче,
Весну згадало, мабуть,
А душа все мріє і хоче
Весняний той час повернуть

Щоб неба блакить розгорнулась,
Гомін почувся краплин,
Лагідно сонце всміхнулось
І лунав весняний передзвін

Та так лише в казці буває,
Що приходить весна восени,
Листям дерева вкриває,
Кольорові дарує нам сни

А тепер тільки осінь кружляє,
Вітер міцно підхопить її -
І все навкруги завмирає,
Забуваючи мрії свої.

При использовании материалов сайта
ссылка на имя автора и сайт ОБЯЗАТЕЛЬНА!