|
|
КВІТНЕВИЙ ВЕЧІР
Квітневий вечір обіймає,
Застигли тіні біля ніг,
А душу смуток огортаає,
Ніби випав білий сніг.
Торішній лист іще кружляє,
Немов нагадує мені,
Щастя довгим не буває,
І минають швидко дні.
Душа у смутку заблукала
І розгубилася на мить,
Можливо, навіть і не знала,
Що у спогад полетить.
У ту замріяну весну,
Де з тобою ми зустрілись,
І мали мрію лиш одну,
І знали, що не помилились.
Де розквітав п`янкий бузок,
Душа ж чекала новину,
І барвистий пелюсток
Зненацька падав у траву.
Ось зустрічаю весну знову,
Та віє вітер самоти.
Я розумію його мову.
Чи розумієш її ти?
Буде так усе, як сталось.
У річку двічі не ввійти.
Нема того, чого бажалось,
Хоча б надію зберегти.
7 квітня 2025 р.
При использовании материалов сайта
ссылка на имя автора и сайт ОБЯЗАТЕЛЬНА!
