СЕРПЕНЬ

Ще літо нам дивиться в очі,
А на порозі осінь стоїть.
Такі прохолодні вже ночі,
Кришталеве повітря дзвенить

І ранки, вкриті росою,
Вона, немов кульки скляні,
Вітер їх візьме з собою,
Дощем їх проллє навесні

Вітер тихо гуляє у листі,
Його в ньому губиться слід,
Горобина в червонім намисті,
Не зронить вона більше цвіт

Троянди стоять дивовижні,
Вони, ніби справжня любов,
Ще довго могли бути ніжні
І квітнути, квітнути знов

І ніби нічого не сталось,
І все було так, як було,
Вдень ще тепло поверталось,
Навколо все знову цвіло

І знову могли ми кохати,
Бо кращого в світі нема,
Та кожного дня пам'ятати,
Що поруч десь ходить зима

Та все ж таки трохи здавалось,
Коли падали в небі зірки,
Що літо до нас поверталось,
З ним духмяних троянд пелюстки.

При использовании материалов сайта
ссылка на имя автора и сайт ОБЯЗАТЕЛЬНА!